П`ятниця, 20.10.2017, 06:16
Браницька ЗОШ І-ІІІ ступенів
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 

 

Пошуково-дослідницка робота «Герої не вмирають».

 

 

Життя та діяльність Андрія Моругого , який загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України

 

                                                      Керівник пошукової групи «Мрія»

                                                                 учитель української мови та літератури

                                                                 Юрченко О.І.

                                                                Пошукова група : учні 9 класу

           

 

                                                                           Браницька ЗОШ І-ІІІ ст.

                                                            село Браниця

                                                                     район Бобровицький

                                                                    область Чергігівська

2016 рік

 

Моругий Андрій Миколайович

          Народився 17 листопада 1974 року в сім’ї студента ІVкурсу сільськогосподарської академії  Миколи Андрійовича  та вчительки початкових класів Щаснівської школи  Наталії Михайлівни. Свою шкільну дорогу Андрій розпочав у 1980 році в  Браницькій загальноосвітній школі  І – ІІІ ступенів.  Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками.  Спокійним і доброзичливим запам’ятали його  вчителі, однокласники та односельці. Закінчив школу у 1991 році із золотою медаллю.    

  

       З 1992 по 1996 р Андрій Миколайович навчався  у сільськогосподарській академії на факультеті механізації  сільського господарства, після закінчення якої працював   комбайнером  агрофірми “Славутич” на Київщині. З 1997 по  1999 – інженером – механіком по сервісному обслуговуванню  тієї ж агрофірми .  З кожним роком зростала його професійна майстерність. Йому довіряли працівники, тому згодом він став директором  фірми «Інтерагросервіс» , а з  2007 – головою  правління ВАТ племзаводу «Яненківський».  

        Моругий А.М. був турботливим чоловіком  та люблячим батьком  двох синів: Івана та Євгенія .

Проте почуття   громадянського обов’язку та висока свідомість не дозволили Андрію Миколайовичу  залишатися осторонь подій, що почали відбуватися в державі.  23.03.2014 року   він був мобілізований до лав Збройних Сил України.  Воював у складі 72 – ї механізованої бригади, заступником командира  роти з політично – виховної  роботи .

Близько 7 години  13липня 2014року  Андрій загинув  під час артилерійського обстрілу машин супроводження конвою військової частини в районі села Калинове  Амвросієвського району  Донецької області. Нагороджений  орденом Б.Хмельницького  ІІІ ступеня посмертно. Поховали Андрія Миколайовича Моругого  15 липня у рідному селі Браниця .  29 травня 2015 року відбулося  урочисте відкриття меморіальної  дошки загиблому в АТО герою Андрію Моругому.  Меморіальну дошку відкрили  на будівлі Браницької  загальноосвітньої школи.  У відкритті взяли участь родина та близькі героя, представники районної влади,  товариші Андрія, учні та учителі школи та просто небайдужі браничани. Багато теплих слів прозвучало цього дня на адресу Андрія Моругого.  І його рідні, і друзі згадують про нього  як про прекрасну людину,  надійного друга і товариша, доброго і люблячого чоловіка і батька. Мешканці села та учні школи завжди  пам’ятатимуть свого земляка, який віддав своє життя,  захищаючи незалежність і цілісність України.

 

 

 

 

                                                                                         

                                                                                     

 

 

 

Спогади про сина матері Андрія Моругого Наталії  Михайлівни

    Андрюша з самого дитинства був добрим, працьовитим, відповідальним у всіх домашніх справах та у шкільному житті.  Він любив бавитися із своїм молодшим братиком Максимом, йому можна було доручати догляд за братом на тривалий час. 

  Любив  читати , займався випалюванням, по дереву та різьбленням , захоплювався фотографуванням.

     Був помічником у  у домашніх справах. Цікавився машинами, тракторами.  У восьмирічному віці міг управляти трактором.

  Мав багато друзів, був лідером у дитячому колективі.

 

Спогади класного керівника  Андрія Моругого

                      Тиртової Ольги Іванівни.

   - У класі було 22 учні, і гуртувалися вони навколо трійки: Андрія, Колі й Наташі, моїх помічників і «заспівувачів» добрих справ у класі , та й у школі, - пригадувала вчителька. – Зокрема Андрій був наділений  ще й талантом до малювання, різання й випалювання по дереву,  слюсарної й навіть конструкторської справи.  А як стінгазети малював! У шкільних пакостях не брав участі, але й випитувати у нього, хто що зробив, було марним. Віе виріс Людиною з великої літери, бо ще в школі був Учнем з великої літери.

 

  «Розсекретив» мрію Андрія Миколайовича після поховання близький батьків товариш Микола Петрович Миколаєнко.

  • Хлопець марив небом. Мабуть від батька передалося (Микола Андрійович помер у 2006 році). Друзі Миколи конструювали в сараї літака. Часто забігав до них Андрій, допомагав у дечому. Бачив, що двигун від мотоцикла не підходив до літального апарату. Тож пообіцяв, що коли заробить більше грошей, купить їм сильніший двигун. А ще буде старатися зробити власний невеликий літак.

 

Анатолій Халімон, однокурсник Андрія Моругого

  • У нашій групі  він найкраще розбирався в техніці, викладачі називали його інженером від Бога. Від такої високої оцінки Андрій не задирав носа, ба мав не менш важливі людські риси – скромність, людяність, надійність у дружбі. Про таких кажуть – душа колективу, справжній друг.

    Коли довідався про загибель друга, відпросився на похорон товариша у командування військової частини, що в Гончарівському,  куди теж був давно мобілізований .

                                                                                                             

 

                                                                          

 

 

 

Анкетні дані  музейної кімнати
 
1.    Повна назва музейної кімнати історико-краєзнавча музейна кімната Браницької ЗОШ І-ІІІ ступенів
 
2.    Профіль  історико-краєзнавчий
 
3.    Короткі історичні відомості Музейну кімнату створено 17 вересня
1999 року   згідно  з наказом
від 17.09.1999 року № 17 по
Браницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів

 
4.    Кількість та назви розділів Розділів 4:
-  «З історії села Браниці»
-   «Голодомор 1932-1933 років»
 -  «Наше село у роки Великої Вітчизняної війни»
 - «З історії Браницької середньої школи»

 
5.    Фонди музейної кімнати   62 експонати основного фонду,
  255 допоміжного фонду

 
6.    Рівень художнього оформлення
оформлено спільними зусиллями  учителів та учнів
 
7.    Назва, адреса навчального закладу Браницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Бобровицької районої ради Чернігівської області 17410   с. Браниця, вул. Б. Хмельницького,10
 
8.    Характеристика приміщення, площа
одна кімната, загальна - 48 кв. м, експозиційна – 98 кв. м.
 
9.    Дані про керівника                Приходько Вікторія Володимирівна,
                                                           учитель історії, стаж роботи 5 років







Речі домашнього вжитку середини ХІХ – початку ХХ ст.



Урок Мужності «Ніхто не забутий…»



Частий гість нашої школи – Митько Василь Ничипорович, учасник бойових дій, ветеран Великої Вітчизняної війни



Екскурсія в музейній кімнаті



Село є тією колискою, у якій ви зросли, бо це - ваша маленька батьківщина…

 
Архів записів
Друзі сайту
  • ,Сайт Бобровицької ЗОШ №1
  • ,Блог Ловкого В.К.
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Copyright MyCorp © 2017
    Створити безкоштовний сайт на uCoz